From Ukraine with Love

Вітаю! Хай усі ваші рідні та близькі будуть живі! Допоможіть, будь ласка, ЗСУ, 151 бригада на Покровському напрямку
🔗Посилання на банку
send.monobank.ua/jar/2bvSFfvyXG

💳Номер картки
5375 4112 1942 0267. Дякую!

5 hours ago | [YT] | 34

From Ukraine with Love

❗️Високий суд #Англії та Уельсу заборонив російським телеканалам судитися з компанією Google у будь-яких судах світу, окрім США та Великої #Британії — #Bloomberg

▪️Мова йде про пропагандистські телеканали russia Today (RT), "Спас" і "царьград". Внаслідок блокування каналів цих інформаційних помийок на #Youtube, ображені пропагандони почали подавати позови до російських судів проти компанії. В кінці 2024 року загальна сума штрафів сягнула двох ундецильйонів рублів.

*#Ундецильйон - це одиниця з 36 нулями.

▪️Повідомляється, що сума є настільки абсурдною, що перевищує в трильйони разів сукупний #ВВП усіх країн світу разом узятих. І ці штрафи ще й подвоюються щотижня, поки Google не виплатить їх.

▪️Позови тих, хто відпрацьовує повістку кремля також розглядались в судах Туреччини, Іспанії, ПАР, Сербії, Алжиру, Єгипту та інших країн.

▪️Компанія #Google пішла від зворотнього, та звернулась до судів #США та Великої #Британії з вимогою визнати штрафи незаконними. Позови сосіян Google охарактеризував як "системну, незаконну і несправедливу діяльність з відбирання її активів по всьому світу".

🇺🇦

9 hours ago | [YT] | 4

From Ukraine with Love

«Ось, мабуть, і все… – думав кіт, намагаючись зберегти залишки тепла, згорнувшись у клубок. – Зараз треба заснути, а прокидатися вже не доведеться…»

Він так і не залишив свій будинок після того, як у ньому не стало хазяїна. Поки трималося тепло, він проникав до порожнього будинку через вікно з розбитим склом. Бродив по кімнатах з розкиданими по підлозі речами, які ще зберігали запах хазяїна.
Потім прийшли морози, і кіт перебрався до підвалу, де було обладнано кочегарку — стояла залізна піч з водяним котлом, який обігрівав будинок, ганяючи по трубах гарячу воду.
Тепер піч не діяла, вода із системи опалення злита. Був запас дров, акуратно складений у невелику чорницю, але топити піч кіт не вмів.
Невелику відтулину до підвалу господар не закрив. Чи не встиг. Через неї кіт і пробирався сюди. Тут було тепліше, ніж на вулиці та в будинку, не так сильно дмухав вітер.

До глибокої осені кіт харчувався мишами, але сніговий покрив приховав їх місця проживання. Рідко вдавалося вистежити та зловити мишу, яка нерозумно проникла в будинок або в підвал. Сили кота зменшувалися з кожним днем, нарешті, сьогодні він вирішив залишити марну боротьбу за життя.
Завірюха не поспішаючи замітала єдиний вихід із підвалу, ще годину-другу, і кіт буде відрізаний від світу назавжди. Але його це не хвилювало, він уже ухвалив рішення.
Коту снився сон… Літній теплий вечір. Хазяїн сидить на ганку будинку, єдиного житлового будинку у всьому селі. Кіт присів поруч, і обидва, мружачи, дивляться на західне сонечко. Добре. Спокійно. Вони удвох і нікого їм більше не треба.

Сон перервав шум двигуна. Кіт невдоволено підняв голову, прислухався. Так і є – недалеко через село проходила дорога, якою зрідка проїжджали машини, от і зараз запізнілий водій намагався проскочити через колишнє село, сподіваючись на щастя.
Не вийшло - машина ображено заревіла, намагаючись вирватися з глибокої, засніженої колії, але усвідомивши марність своїх зусиль, заспокоїлася, запрацювала тихо, ледь чутно.
«Застряг, – зрозумів кіт. – Надовго. Що зробив би господар у такому разі? Пішов би до проїжджих, запропонував би допомогу. Привів би невдалих мандрівників у будинок, відігрів би, напоїв гарячим чаєм.
Але господаря більше немає, отже, треба йти мені. Як це недоречно ... »
Він насилу підвівся, здригаючись від холоду, розім'яв замерзле тіло і поліз у відтулину, на вулицю, пробиваючи головою шлях крізь кучугуру.
Сніговий заряд вдарив раптово. Двірники «Fordа» не встигали змітати сніг із лобового скла, видимість – метрів з десять, не більше. А до рідного села, де чекають на його батьки – кілометрів двадцять.

Єгор з'їхав на узбіччя, увімкнув «аварійку» та дістав мобільний телефон. Трубку взяв батько:
- Ти де? – голос спокійний, але Єгор знав, що батько хвилюється, а мати напевно стоїть поруч і прислухається до кожного слова.
— Біля повороту на Вільне, батю. Десятка два кілометри ще грейдером, але... Думаю, через Вільне зрізати, прямо. Як гадаєш, проскочу? Дорога ще там є?
— Їздять тією дорогою, — відчувалося, що батько сумнівається. - Тільки Вільне вже нежиле, останнього жителя ще у вересні поховали. Дивись сам, якщо дорога накатана - проскочиш, а ні - то краще не поспішаючи, грейдером.
- Добре, - вирішив Єгор. - Спочатку подивлюся.
Він вибрався з машини, пройшов кілька метрів до повороту. Дорога припорошена снігом, але цілком проїжджа. До нежилого Вільне – кілометрів п'ять, від нього – стільки ж до рідного Тарасів.
Вирішивши, він повернувся в машину. Про всяк випадок ще раз подзвонив батькові:
- Батю, їду через Вільне, скоро буду. Чекайте.
- Не ризикував би, синку, — завагався батько. – Не дай Боже шлях замело – станеш.

Він став на околиці Вільне, встав міцно й надовго. Напіврозвалених будинків колишнього села за стіною снігу не було видно. "Ford", міцно сівши на черево, даремно обертав колесами - ні вперед, ні назад.
Єгор обійшов машину, переконався в марності спроб зрушити з місця і чортихнувся, коряче себе за самовпевненість. Тепер – тільки трактором витягувати, та де його взяти?
Він заходився, було, телефонувати батькові, але зв'язку не
було - село, що вимерло, знаходилося в низині, смужки антени на мобільному не висвічувалися.
"Справа - погань, доведеться засмагати до ранку", - зрозумів Єгор і знову поліз у машину. Бензину має вистачити години на три-чотири роботи двигуна, а далі?
Він сидів, тупо дивлячись на лобове скло. Скільки минуло часу – година, дві? Закінчиться бензин - доведеться палити багаття, благо деревини, від зруйнованих будівель навколо, в достатку.
Скоро хуртовина має закінчитися, вранці по світлі можна буде пішки дійти до Тарасів, там у баті є трактор, допоможе.

Пічка в машині працювала справно, сніг, що налипав на скло, Єгор час від часу змахував двірниками.
Щось майнуло за лобовим склом. Він не повірив своїм очам, коли побачив кота, що сидів на капоті машини.
Змахнувши двірниками сніг, придивився. Так, то був кіт. Сірий, худий, виснажений холодом, негараздами та, напевно, багато днів голодував – здавалося, що від кота залишилися лише кістки та сухожилля. Він дивився на Єгора і беззвучно відкривав рота - нявкав, але за шумом двигуна його не було чути…

Залізна піч з апетитом пожирала дрова, натомість віддаючи цілюще тепло. Єгор навіть скинув верхній одяг. Час від часу підкидаючи колоті чурбаки в топку, він з подякою поглядав на кота, який, лежачи на полиці, немиготливими очима дивився на вогонь.
Єгор сходив до машини, вибрав з баула з гостинцями рибні консерви, ковбаси, що віз для батьків, і повернувся до підвалу. Кіт так і лежав на своєму місці, дивлячись на вогонь. Зрозуміло було, що «рятувальна операція» забрала в кота залишки невеликих сил.
Єгор відкрив банку зі шпротами та поставив її поруч із котом. Той повів носом, але від частування відмовився.
— Ти чого це ніс повертаєш? Я бачу, що голодний. Ти часом не помирати зібрався? – здогадався Єгор. - Навіщо ж ти тоді пішов до мене, якщо не по допомогу? Або ... Це ти мене рятував? Ну, ти даєш! – здивувався Єгор. - Сам вгинай, а людину рятуй? Ні, брате, так не піде, ти вже, будь ласка, живи.
— Не спокушуй мене, людино, — читалося в очах кота. - Так, зараз тепло і є їжа. Але завтра піч охолоне, їжі не буде і мені знову доведеться мучитися, страждаючи від холоду та нестримних нападів голоду.
Вже завтра ти поїдеш, як поїхали ті, хто провів у останню дорогу мого господаря, як ті, що проїжджали дорогою повз мене. І ті, й інші відводили очі, намагаючись не помічати мене і швидше забути. І ти забудеш, тільки-но поїдеш…
— Ні, — ніби почувши думки кота, прошепотів Єгор. — Невже ти думаєш, що я залишу тебе одного, на вірну загибель? Адже це як дитину кинути. Добре ж ти про мене думки. Іди до мене, кіт!
Він узяв його на руки, присів з ним біля відчинених дверей печі та почав йому розповідати про своїх батьків, які чекають на нього, про свою родину, яка хвилюється, не дочекавшись дзвінка.
Він гладив кота по кістлявому хребті, по голівці, чухав вусаті щічки, поки, нарешті, не почув боязке, ледь чутне муркання.
— Віриш мені? - Єгор глянув коту в очі, той відповів йому, мигнувши. - Тоді поїж, а я підкину дров у грубку.
Кіт, намагаючись стримувати свій апетит, з'їв рибку, невеликий шматочок ковбаски та, полегшено зітхнувши, знову ліг на його коліна.

Після опівночі вони почули тріск двигуна трактора, потім призовний сигнал клаксона.
— Батю, — посміхнувся Єгор. — Мабуть, мати погнала, ледве хуртовина влягла. Побудь трохи тут, я швидко.
Єгор дійшов до «Fordа», що застряг, там уже метушився батько, чіпляючи трос до трактора.
- Живий? - спитав він, не змінюючи виразу обличчя, ніби розлучилися тільки вчора. – Ну й добре. Сідай за кермо, потягну на тросі до місця.
— Стривай, батю. Я не один, і, побачивши здивований погляд батька, додав: — Мене тут кіт дав притулок. Якби не він, мені б тут несолодко довелося.

Щойно він увійшов у підвал, кіт кинувся до нього з радісним нявканням. Єгор підняв його на руки, засміявся:
— Швидко ж ти скучив. Все, друже, прощайся зі своїм житлом, поїдемо на нове місце проживання.
Він відчинив коту двері, що вели до будинку, дочекався його. Кіт повернувся за кілька хвилин, тримаючи в пащі стару рукавицю.
— Це твого господаря? – здогадався Єгор.
- Правильно, кіт, ніколи не забувай тих, хто був добрий до тебе, з ким ти був щасливий.

Єгор підняв його разом з рукавицею і зробив крок у морозну ніч, яка обов'язково зміниться на сонячного ранку, а там — не за горами й літо...

З мережі

18 hours ago | [YT] | 6

From Ukraine with Love

18 hours ago | [YT] | 2

From Ukraine with Love

Суспільство готують до того, що у всіх невдачах та поразках #винуватими будуть робити та карати виключно військових. Активній частині суспільства це звичайно не згодуєш, але піпл який не хоче воювати буде плескати в долоні... ‪@Bereza_Boryslav‬

18 hours ago | [YT] | 25

From Ukraine with Love

Сьогодні #Братство. #Спецпідрозділ #ГУР #МО повідомив, що загинув командир штурмової групи полковник Констянтин Жук, 68 (!) років. Кадровий військовий радянської армії, член Пласту та ОУН з 1990-ї років. Командир добробату «Гарпун» у 2014-2015 роках. «Очолював контрдиверсійну групу в складі СБУ» (справжня посада колись здивує). 2022 року як командир батальйону «Вільна #Україна» брав участь в обороні Києва, звільнені Миколаївщини. Брав участь в управлінні обороною о. Зміїний. Керував кількома підрозділами із залучення іноземних добровольців (колись ГУР ще напише в яких операціях).

Знав особисто друга Полковника з 90-х. Як офіцера Генштабу, який прийшов в Пласт, щоб посилити військовий вишкіл молоді. Він робив все, що в його силах, щоб наша молодь була готовою до війни, у той час, як кадрова армія скорочувалсь і постійно реформувалась. Костя завжди говорив, що треба готуватись до тотальної війни - усім. Проводив масу вишколів для пластунів і пластунок – від парашутних починачи. Саме він чітко артикулював, що кожен член нашого куреня – Орден Залізної Остроги – обов’язково має пройти військовий вишкіл та стати офіцером. Щоб, за потреби, бути готовим брати відповідальність. І ті, хто поставали офіцерами опісля не пошкодували. Бо були готовими!

Народився Полковник 21 травня 1955 в м. Сміла на Черкащині. Православний, позапартійний. Мав три вищі освіти, які здобував у Харкові, Одесі та Києві. Базово – радіоінженер. До 1992 року служив в радянській армії на командних посадах до командира окремого батальйону включно. З 1992 року в ЗСУ, з 2004 - у запасі. 18 травня 1999 року склав пластову присягу. Двадцять років своєї військової пенсії інвестував у військову підготовку молоді. Ще перебуваючи в ЗСУ пройшов новацькі та юнацький вишколи виховників.

Друг Полковник – вже шостий загиблий на фронті член пластового куреня Орден Залізної Остроги із 80-ти, які в Силах #оборони - від Нацгвардії та воюючих патрульних поліцейських до ССО. Загинув серед тих, які перші пішли відбивати #Вовчанськ у травні 2024 - після проприву окупантів. Залишився прикривати відхід побратимів… Жив, як справжній воїн, пішов на Вічну Ватру героєм. Вічна Пам'ять Герою! www.facebook.com/share/1Kh4LPNbqj/

Skip the Carousel

1 2

19 hours ago | [YT] | 4

From Ukraine with Love

☄️ Повідомляють що #генерала Юрія Галушкіна відпустити під заставу і знову відразу арештували по новій підозрі.

Така мабуть вдячність за #захист #України. Гарна мотивація під час війни, як не крути.

У мене немає адекватних слів щоб це прокоментувати.

Низько, бридко і підступно.

✈️ @a_shtirlitz

19 hours ago | [YT] | 2

From Ukraine with Love

💔По вулицях ходять мертві,
Та їх не #бачить ніхто.
Свічки їм не ставлять у церкві.
Крізь них проїжджають авто.
Ніхто їм не скаже:Здрастуй.
Ніхто не присвячує шпальт.
У місті не топчуть рясту.
У місті топчуть асфальт.
Обличчя втомою стерті.
Облом. Тарапата. Бедлам.
По вулицях ходять #мертві.
Вони не читають реклам.
Не їм сигналять клаксони.
Не їм мигтить світлофор.
Безсмертні #душі безсонні,
Над ними святий омофор.
І там,де тіні простерті
Каштанів і лип вікових,--
По місту блукають мертві,
Які ще люблять живих.
🖋️ Ліна #Костенко

20 hours ago | [YT] | 4

From Ukraine with Love

#АЗОВ передає #вітання з українського #Донецька 🇺🇦🇺🇦🇺🇦 Невдовзі #Донбас #Арена та все місто знов буде майоріти #жовто-#блакитними кольорами!

🫡t.me/operativnoZSU/

22 hours ago | [YT] | 15

From Ukraine with Love

💙💛🇺🇦🇺🇦❤️❤️❤️🙏🙏🤝🫶

23 hours ago | [YT] | 4